Ймовірно, ідею лазні стародавні люди запозичили у самої природи - адже знаходячи геотермальні джерела могли повною мірою засвідчитися у корисності термальних водних процедур.
Втім, ідея могла з'явитися, наприклад, коли на розігріте вогнищем каміння гроту чи печери потрапляла дощова вода...

Банна традиція на теренах України уходить корінням в часи пізньої кам'яної доби - ще у трипільских поселеннях будували цільноглиняні лазні, обпечені з обох сторін, та сформували перші лазневі обряди, як то вживання трав'яних чаїв перед парінням та в його процесі.

Трипільске поселення

Геродот, давньогрецький мандрівник та історик, описував банні процедури у скіфів, які використовували трави, здебільшого коноплі, дя отримання пари:
"...потім кидають їх на розпечене каміння. Від цього піднімається такий сильний дим і пара, що жодна еллінська парова лазня не зрівняється зі скіфською. Насолоджуючись нею, скіфи голосно кричать від задоволення. Це паріння слугує їм замість лазні. Скіфські жінки розтирають на шорсткому камінні шматки кипарису, кедру і ладану, підливаючи води. Потім отриманим тістом обмазують усе своє тіло та лице. Від цього тіло отримує приємний запах, а коли на наступний день змивають цю маску, воно стає дуже чистим і блискучим..."

До речі, давні американські індіанці будували подібні скіфським лазні, обкладаючи повстю конічний курінь з тонких прямих жердин, в центрі якого розміщувалося розпечене каміння.

У стародавньому Єгипті банна справа була поставлена з великим розмахом. В двоярусній лазні на першому рівні розташовувалися печі, що розігрівали кам'яні лежаки другого ярусу. Також, на другому ярусі була купель з прохолодною водою. Парильники вмощували тіла відвідувачів цілющим зіллям, робили розтирання, масаж. У таких лазнях широко використовували лікувальні інгаляції.

Давньоєгипетське банне приміщення

Саме просунуті єгипетські лазні стали зразком для відомих на весь світ римскьих терм та турецького хамаму, а до цього так вразили Олександра Великого, що він запровадив перегляд грецької банної традиції.

Давньогрецькі лазні виникли приблизно в VI столітті до н.е. і були важливою частиною суспільного життя. Вони слугували не тільки для очищення тіла, але й для спілкування, відпочинку та навіть обговорення політичних і філософських питань. Лазні складалися з кількох кімнат з різною температурою, де спочатку користувалися холодною водою, а потім переходили до тепліших приміщень.

Лаконікум (або лаконікон) — це спеціальне приміщення округлої форми в давньогрецьких лазнях, яке використовувалося для гарячих сухих процедур, подібних до сучасної сауни. Спочатку лаконікум був простим приміщенням, де нагрівали повітря, створюючи суху спеку. Це приміщення стало популярним завдяки спартанцям, які були відомі своєю суворістю і прагненням до витривалості (Лаконія - це назва області в Спарті).

З часом традиція лаконікуму поширилася на інші грецькі міста, а потім і на римські терми. В римських лазнях лаконікум використовувався як частина більш складного комплексу, що включав різні типи лазень, такі як тепідарій (тепле приміщення) і кальдарій (гаряче приміщення).

Давньоримські терми

У Стародавньому Римі громадські лазні стали будувати ще з III сторіччя до н. е., а вже за сто років тут вже було більше півтора сотень громадських лазень. Давньоримські терми Діоклетіана (назва походить від відомого своїми геотермальними джерелами поселення Thermae), займали 12 гектарів і вміщували одночасно 2500 осіб. Щодня на потреби бань йшло близько 800 тисяч літрів води, яка доставлялася з водопроводу.

Складна система опалення обігрівала підлогу і нагрівала воду для миття. Тут були приміщення з сухим і вологим паром, де римляни перебували не більше 10 хвилин, а потім переходили в інший зал - з басейнами з гарячою і холодною водою.

Для очищення шкіри використовували спеціальні скребки з дерева або слонової кістки. Милися римляни дрібним піском, який доставляли з берегів Нілу, милом з козячого сала і золи. Служителі лазні виконували всі необхідні процедури: очищення, масаж, стрижку, зрізання мозолів, видалення з шкіри зайвого волосся, гоління, навіть невеликі операції.

Лазні в Помпеях були влаштовані дещо по-іншому. З роздягальні-аподітерія відвідувач лазні попадав у приміщення з басейнами з холодною і гарячою водою. Парилися в наступній кімнаті з вологою парою (кальдарій), яка періодично освіжалася через відкриваються вікна. У кальдарій стіни і підлогу підігрівалися гарячим повітрям, які надходили з системи труб. Тут же знаходилися душ у вигляді фонтана й безліч тазів для миття. Бажаючі могли прийняти ванну

Як і в наші часи, лазня в стародавньому світі була місцем соціального спілкування. Люди використовували її для фізичного оздоровлення і релаксації, а також для спілкування, обговорення суспільних, філософських і політичних матерій.